І Ліс Рудий - немов на серці лід.

В безлюдні села, не летять лелеки
І віють пусткою, неорані поля,
Стоять дуби в зажурі і смереки -
Осиротіла без людей земля...

То було місце, геть забуте Богом,
Єдине може, на усій землі...
В такому пеклі, й біс зламав би ногу,
Все навкруги в пилюці і золі.

Реактор сяяв полум'ям яскравим
(Це був по суті атомний вулкан)!
Кидав навсебіч відблиски кроваві,
Мов ЛюцифЕр потрапив у капкан!

Дозиметри зубами скреготали,
Ті "зуби" все могли перемолоть -
Уламки скла, шматки бетону й сталі...
Та радіація, в живу впивалась плоть!

Її цікавили лиш ці уперті люди,
Що "мирний атом" до турбін впрягли,
Як би ж то знали - що ж там далі буде?
То може б і обачніші були...

Тут, на майданчику, перед четвертим блоком,
Свій відлік зупинив напевне час...
Хвилина тут здавалась цілим роком,
Лічильник Гейгера відмірював лиш шанс -

Наш шанс! Кому дожити до світанку...
Кому прожити, ще з десяток літ...
Чиїсь - так і не знайдені останки -
В скаженім полум'ї загубився їхній слід...

Хто ми були? Звичайна ...біомаса,
Життя якої цінувалось в "гріш"!
Тодішня влада теж на гроші ласа,
Уміла красти нашої не згірш -

На всьому економити старалась...
А ми лопатами скидали з даху шлак!
Ми знали - треба! І не торгувались...
Лиш дошкуляв металу в роті смак

І кашель роздирав нестримний груди...
Та то тоді здавалося пустим,
У порівнянні, що втрачають люди -
Майно, домівки... Все пішло у дим!

Вірніше - у "могильники"... В могили!
Автомобілі, речі - все туди!
Мільйони тон, радіаційних, пилу,
Поглинули всі праведні труди!..

Давно було ...(а наче так недавно)!
ЗадАрма, не за гроші, чи чини,
"Чорнобильці" - Герої наші славні,
Батьки чиїсь, кохані і сини,

Змогли!!! Практично голими руками,
Ціною власного безцінного життя -
Графіт і топливо розкидане шматками
Збирали... Будували "укриття"...

Та хто про це сьогодні пам'ятає?
Хіба що ті, що втратили своїх...
І соромно... І смуток серце крає,
Хіба ж про НИХ забути то не гріх!

Їх, СПРАВЖНІХ - залишИлось одиниці
І тих, вже кличуть в небо журавлі...
Ви дійсно, є твердішими від криці -
Вклоняюсь ВАМ Герої до землі!

Eміль Дубров

26. 04. 2019 рік