Кримінальна міліція у справах дітей є складовою частиною кримінальної міліції органів внутрішніх справ і створюється на правах самостійного підрозділу в головних управліннях Міністерства внутрішніх справ України, має чітку організацію та складається з 3-х відділів:
1) відділу організаційно-аналітичної роботи та нормативного забезпечення;
2) відділу протидії дитячій злочинності та розшуку дітей;
3) відділу профілактики правопорушень серед дітей.
Чинним законодавством визначені основні напрями діяльності кримінальної міліції у справах дітей.
Це, зокрема:
- організація та проведення профілактичної роботи щодо попередження негативним явищам серед дітей;
- виявлення та притягнення до відповідальності дорослих осіб, які вчиняють відносно неповнолітніх протиправні дії;
- розкриття злочинів, вчинених неповнолітніми та відносно них;
- розшук дітей, що зникли безвісти, самовільно залишили сім'ю чи навчально-виховні заклади.
Окремим напрямком діяльності підрозділу є розшук тих неповнолітніх, які залишили місце проживання або навчання . Залишені без нагляду діти часто стають жертвами протиправної діяльності дорослих осіб. Зазначена проблема залишається актуальною, і для її вирішення сьогодні необхідно привернути увагу всього суспільства. З метою більш ефективного проведення розшуку дітей МВС України взаємодіє із засобами масової інформації.
Відповідно до покладених на кримінальну міліцію у справах дітей обов'язків, вона здійснює такі функції, як:
а) профілактичну, що полягає у проведенні роботи із запобігання правопорушенням неповнолітніх; виявлення причин та умов, які сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, вжиття заходів щодо їх усунення; участі у правовому вихованні неповнолітніх; розшуку неповнолітніх, які залишили сім'ї, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для неповнолітніх; виявленні дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво тощо;
б) охоронну, пов'язану з виявленням, припиненням та розкриттям злочинів, учинених неповнолітніми, вживанням оперативно-розшукових і профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством, розглядом заяв і повідомлень про правопорушення, здійсненням досудової підготовки матеріалів, проведенням дізнання тощо;
в) ресоціалізаційну, що включає у себе ведення обліку неповнолітніх правопорушників, у тому числі звільнених зі спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформування відповідних служб у справах неповнолітніх, здійснення заходів соціального патронажу щодо неповнолітніх, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк;
г) виховну, яка реалізується через відвідування неповнолітніх правопорушників за місцем їх проживання, навчання, роботи, проведення бесід з ними, їхніми батьками (усиновителями) або опікунами .
Варто відзначити, що кримінальна міліція у справах неповнолітніх основну увагу приділяє кримінальним виявам неповнолітніх та захисту їх від негативного впливу дорослих. Саме працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх повинні займатися виключно міліцейською роботою: виявляти, припиняти та розкривати злочини; розглядати заяви та повідомлення про правопорушення, скоєнні неповнолітніми, здійснювати досудову підготовку матеріалів про правопорушення, проводити дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; розшукувати неповнолітніх, які залишили сім'ю, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для неповнолітніх; перевіряти їх за місцем проживання та навчання; вести профілактичний облік неповнолітніх правопорушників, а також направляти до спеціальних установ та закладів; складати протоколи про адміністративні правопорушення неповнолітніх, а також їх батьків, які не виконують обов'язків щодо виховання і навчання дітей, які втягують їх у злочинну діяльність, пияцтво та наркоманію.
Запобігання злочинам серед неповнолітніх повинно проводитись у разі, коли: є факти, що вказують на реальну можливість вчинення неповнолітнім злочину (для попередження останнього); неповнолітнім було вчинено злочин (для попередження вчинення злочину іншим неповнолітнім з тих самих причин та умов); необхідно забезпечити належну поведінку неповнолітніх, які відбули покарання (достроково звільнені) або засуджені до міри покарання, не пов'язані із позбавленням волі, або яких повернули батькам після перебування у виправно-виховній колонії.
Функції органів внутрішніх справ щодо прийняття заходів попередження злочинів серед неповнолітніх :
1) повідомлення, які вказують на можливість вчинення злочину неповнолітніми, повинні збиратись всіма працівниками органів внутрішніх справ у межах їх компетенції;
2) попереджувальні заходи до неповнолітніх, щодо яких надійшла інформація про можливість вчинення ними злочинів, повинні вживатись всіма органами внутрішніх справ негайно і беззаперечно;
3) запобіжні заходи, необхідність яких виникла під час розслідування кримінальної справи, здійснюються слідчими (в окремих випадках залучаються працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх, інспектори карного розшуку та представники громадськості);
4) нагляд за поведінкою неповнолітніх, засуджених до умовної міри покарання, або міри, не пов'язаної з позбавленням волі, повинен здійснювати суд за місцем проживання, а також працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх, дільничні інспектори, інспектори карного розшуку та громадськість;
5) забезпечення належної поведінки неповнолітніх, які відбули покарання, повинно здійснюватись органами внутрішніх справ з допомогою громадськості .
